Приватизация войны — неизбежно и дорого

Джерело: 2000.ua

Незважаючи на те що розмови про «приватних арміях» олігархів і «батальйонах політичних партій» в Україні в останні півроку стали загальним місцем, лише одна-єдина структура в країні цілком офіційно наважилася назвати себе «приватної військової компанією». Андрій Кебкал, високий і стрункий чоловік з доброзичливим і спокійним голосом, творець і керівник «Омега Консалтинг Груп», запевняє - війну краще перемагати не трупами ненавчених патріотів, а грошима і послугами професіоналів.

Словосполучення «приватна військова компанія» (ПВК) - не тільки нове для українського слуху, але і надзвичайно його режущее. Те, що ряд вітчизняних компаній довгі роки пропонували працевлаштувати людей, які вміють поводитися зі зброєю, за кордоном (причому переважно в гарячих точках), - давно ні для кого не було секретом. Компанії ці та сьогодні називають себе «охоронними» або «консалтинговими» і за допомогою численних евфемізмів старанно уникають будь-яких натяків на те, що по суті нерідко займаються вербуванням банальних найманців.
Андрій Кебкал визнається, що бажає зламати традицію і легалізувати в Україні вкрай неоднозначне винахід англосаксонського світу - інститут приватних військових компаній. Але від слова «найманці» його також помітно коробить ...

Чим Chevron відрізняється від «Газпрому»
- Андрію Володимировичу, давайте спочатку домовимося про термінологію. Чи відрізняється чимось оператор приватної військової компанії (ПВК) від найманця?
- Чи відрізняється. Співробітник ПВК працює за контрактом, у нього є певні зобов'язання.
Наeмнік працює, маючи перед собою мету брати участь в вооружeнних конфліктах інших держав, при цьому часто без згоди на це країни, в якій він жівeт.
Умовами контракту обумовлюються конкретні послуги, що надаються клієнту. Відповідно до такого контракту, оператор ПВК виступає головним чином як консультант в питаннях безпеки і ВПК. Також контрактом передбачається дозвіл (яке видаeтся на підставі ліцензії країни перебування) на носіння та застосування вогнепальної зброї.
Найманство (ст. 447 нашого КК) дуже важко довести. Для цього потрібно, щоб в контракті було написано, що людина буде брати активну участь в бойових діях на території іноземної держави ... Я особисто не знаю жодної людини, який би сидів за найманство.
У нас, наприклад, компанія зареєстрована в Україні. Припустимо, я зі зброєю в руках працюю на території України. Чи можна мене назвати найманцем? Ні. Тому що я працюю в українській компанії, в цій країні, а не на території іноземної держави. Тобто не можна кваліфікувати мої дії як склад злочину, передбачений ст. 447 КК України.
Але ПВК ми себе стали називати лише в минулому році, після того як поїхали на виставку IDEX в Абу-Дабі (IDEX, International Defence Exhibition - найбільша міжнародна виставка озброєнь і військової техніки, яка проводиться в Арабських Еміратах раз в два роки. - Авт. ).
Жодна людина в Україні не знав, що ми туди їдемо. Зате коли поверталися, думали, нас візьмуть прямо в аеропорту. Але ми на кшталт законів не порушували, тому теоретично претензій до нас не повинно було бути.
- Інші українські компанії, які могли б за формальними ознаками назвати себе ПВК (наприклад, одна з найвідоміших - Vega Strategic Services), щоб уникнути формальних звинувачень у вербуванні найманців, наймає український персонал через іноземні представництва ...
- Я був в своe час одним із засновників «Веги». Пізніше по определeнним причин я просто не спрацювався з співзасновником компанії, Смоліним А. А. Це буває в будь-якому бізнесі. Без образ, я пошeл своїм шляхом, він по своєму. Може, ещe пересечeмся. Хто знає.
Ми не постачаємо свій персонал в інші ПВК і як посередники не працюємо. Я від цього принципово відмовився. Не хочу, щоб нас використовували як дешевого інструменту.
- Згадані структури намагаються не привертати особливої уваги ні суспільства, ні правоохоронців. У рішення же відкрито і навіть зухвало назвати себе приватної військової компанією може бути тільки одне розумне пояснення: ви претендуєте на державні контракти.
- Абсолютно вірно. Саме тому я і зареєстрував компанію на території України - ми спочатку хотіли працювати з українським урядом.
Візьміть знамениту американську компанію Blackwater (ця ПВК заснована в 1997 р і стала скандально відома вбивствами мирного населення в Іраку, підозрювалася також в контрабанді зброї. Сьогодні під цим брендом не працює. - Авт.). Вони всі сиділи виключно на державних контрактах!
- Однак американські ПВК, навіть якщо виконують не держконтракти, а замовлення корпорацій, знаходяться під жорстким контролем уряду - і так чи інакше реалізовують основний вектор державної зовнішньої політики. Причому вектор агресивний. Україна ж не те що агресивної - у неї взагалі ніякої виразної зовнішньої політики все її роки існування не спостерігалося.
- Ось це-то і погано ...
Звичайно, вітчизняні ПВК можуть бути цікаві і бізнесу. Але біда в тому, що бізнес наш переважно домашній і за кордоном мало працює.
Ходили ми до українських нафтовим компаніям, які мають інтереси в Єгипті. Нам сказали: «Не переживайте, нас охороняє місцева поліція». Я їм намагався пояснити, що це може мати серйозні наслідки для персоналу. Безуспішно.
Однак не варто розглядати ПВК лише як альтернативу офіційним силовим структурам. Використання таких компаній може бути вигідно і в інших аспектах - для досягнення цілей, якими озброєні сили взагалі не займаються, або де просто не можна, щоб спливло участь армії.
Наприклад, ПВК можна було б вкрай ефективно використовувати сьогодні на сході України. Така специфіка роботи називається «відмовний елемент». Якщо ти потрапив в полон, ми тебе не знаємо, якщо тебе вбили, ховати ми тебе не будемо. Люди, які погоджуються на таку роботу, знають, на що йдуть, - це не хлопчики по 18 років.
- Я не пригадую історій про те, щоб в розвинених державах уряд дозволяло ПВК вести активну діяльність всередині країни. Важко собі уявити, щоб уряд США використовувало компанії на кшталт Blackwater для спецоперацій проти своїх громадян. Це був би такий скандал - ніхто у владі не всидів би в своєму кріслі!
- Ми просто не знаємо, чи проводяться такі спецоперації. Тому що це саме ті операції, про які ніхто і не повинен нічого дізнатися.
- Крім того, контроль над ПВК і без того надзвичайно складний - постійно виникають скандали навіть на зовнішніх театрах. Ніхто не наважиться розв'язати руки таким компаніям всередині материнського держави, маючи перед собою історію діяльності ПВК в Іраку і Афганістані.
- Ірак і Афганістан - це дещо інше. Я тісно співпрацював з Blackwater з 2003 року і можу з упевненістю сказати: це була установка зверху, від замовників, на затягування і підтримку конфлікту в гарячому стані.
Спочатку ставилося завдання відловити і нейтралізувати саддамівських функціонерів і зробити так, щоб ті вже нічого не розповіли журналістам.
Міноборони США спеціально видало документ, яким звільняло всіх контрактників (в т. Ч. Співробітників ПВК) від якої б то не було кримінальної відповідальності. Це називалося: «Генеральний наказ номер 1» (General order number 1).
Хлопці особливо і не церемонилися. Це був інструмент, який люто ненавиділи місцеві: вони вибухали від одного згадування Blackwater. І тому конфлікт тривав. Але ж війна в Іраку могла закінчитися в 2004-му ...
Україна 2014 схожа на Ірак 2003-2004 рр.
Blackwater була інструментом зовнішньої агресії США і робив те, чого не можна робити американським солдатам. А потім стався цікавий процес - солдати стали копіювати поведінку співробітників Blackwater. Вони розуміли, що в компанії заробляють хороші гроші, що там хороші умови життя, і бути такими ж стало просто модно. Звідси пішла некерована хвиля насильства.
В результаті Blackwater злили - коли все це стало надто вже недобре пахнути. Компанія провела ребрендинг і працює зараз переважно в Сомалі, у неї сьогодні немає голосних контрактів від уряду США.
- Так адже це одна з причин, чому нормальному уряду не варто мати ніяких справ з ПВК. Тому що неважливо, що записано в контракт, - самим найманцям завжди буде вигідно, щоб конфлікт не припинявся. Взяти хоча б знамениті схеми по транспортному забезпеченню в Афганістані, які армією майже повністю віддані в руки приватників. Останні просто платять за безпечний провезення вантажів бойовикам - так гроші Пентагону йдуть безпосередньо його ворогам.
- Абсолютно вірно. Але в Афганістані платили всі, навіть збройні сили.
Наприклад, в 2009 р в результаті одного інциденту по дорозі до кабульського аеропорту підірвали конвой італійської армії. Це всіх підняло на вуха, бо вже півтора року до цього по італійцям ніхто і не вистрілив. Почалося розгляд: виявилося, що причиною втрат стала ротація персоналу. Ті, що служили раніше, свої відкати справно платили. Новачки ж афганцям з обуренням відмовили - і через тиждень конвой був підірваний.
Афганістан - це одна з найбільш корумпованих країн. Я працював там досить довго, охороняв родину президента і всю цю кухню добре знаю. Якщо Хамід Карзай - це президент, то його двоюрідний брат Хашмат Карзай - це наркотики, а зведений брат Валі Карзай - це наркотики, проституція і зброю (обидва родича Хаміда Карзая вже вбиті. - Авт.).
Я пішов від Карзая тому, що мені неодноразово стали надходити пропозиції, на які я не міг погодитися з моральних міркувань. Я адже все бачив своїми очима - і як ділили гроші з талібами, і як торгували людьми і зброєю ... Дивився на все, м'яко кажучи, крізь пальці, поки це не торкнулося особисто мене.
- Звідси питання: де для співробітника ПВК проходить червона лінія, за яку той не переступить?
- Це багато в чому залежить від керівництва компанії і самої людини. Я б особисто не хотів забруднити.
- Отже, припустимо, якась нафтова компанія - скажімо, Chevron, для захисту своїх активів (і придбання нових) пропонує контракт ПВК - для надання силового тиску на правлячу групу в Чаді чи Анголі, де у компанії великі інтереси. Ви візьметеся за такий контракт?
- Гіпотетично? Возьмeмся. Всe залежить від деталей контракту. Ми не хочемо забруднити репутацію країни, в якій жівeм. Потрібно всe розглянути належним чином, як мінімум з юридичної точки зору.
- А тепер змінимо всього лише назва компанії і території. Скажімо, «Газпром» пропонує вам схожий контракт - але вже для захисту своїх інтересів, наприклад в Україні. Будете з ними співпрацювати?
- Ми не працюємо на контрактах, які завдадуть потенційну шкоду Україні.
- Шкода - поняття ну дуже суб'єктивне. Багато всерйоз стануть вас запевняти, що від такої діяльності країна тільки виграє.
- Якщо буде таке делікатне пропозицію, ми як мінімум поспілкуємося з СБУ. СБУ нас поки не чіпає. Поки ми жодного разу ніде себе не скомпрометували і не скомпрометували Україну як країну - нам дають працювати.
Але якщо десь в Ємені почнуть спливати трупи в чорних мішках, які потрібно буде везти ховати в Україні, і виникнуть зайві питання - до нас, природно, прийдуть в гості.
Багато хто думає про контрактників - хто більше заплатив, на того і працюємо. Мовляв, це люди без моральних обмежень. Але ось вам свіжа історія. Коли я став обдзвонювати людей, які перебувають у мене в запасі, і обговорювати з ними можливі контракти на території України, деякі відмовилися з моральних міркувань - вони принципово не беруть участі в актуальному місцевому конфлікті. Це питання не грошей, а переконань.
- Чи відомі вам випадки, коли співробітники різних ПВК зустрічалися по різні боки барикад?
- Такого в моїй практиці не було, і я жодного разу про таку ситуацію не чув.
Схожа ситуація, втім, могла трапитися в Криму - там з боку Росії працювала одна ПВК. Якби в України під руками був подібний інструмент - це могло б викликати зіткнення.

Через снайперський приціл Андрію Кебкал добре видно недоліки в організації поточної військової кампанії

Коли краще за мільйони, ніж безкоштовно
- ПВК бувають дуже різні: хтось спеціалізується на проведенні конвоїв, хтось на охорону морських транспортів, хтось на виконанні силових операцій. Виконання яких завдань ви вважаєте своєю спеціалізацією?
- В основному акцентуємо свою діяльність на підготовці кадрів і спецопераціях, там, де потрібна мала група професіоналів, де все має відбутися швидко, динамічно і по можливості без зайвого шуму.

Всього у мене чоловік 100 персоналу (може, більше) - крім українців, є французи і дуже хороші фахівці з ПАР. Поки що працювали в Іраку і в Лівії, сподіваємося з часом вийти на африканський ринок.
Проводити конвої - це може робити будь-ЧОП (приватне охоронне підприємство). А ось ВПК, комплекс послуг з підготовки силових структур, безпосередню участь в акціях - це інше, тут потрібні фахівці високого класу.
Комплексні операції досить дорогі. Йдеться про мільйони. Це іноді відштовхує замовника, і він звертається до тих, хто обіцяє зробити «безкоштовно». Особливо США цим славляться.
Припустимо, якась країна хоче підготувати артилерійський полк. Так, американці за це беруться «безкоштовно» - але потім виявляється, що у них потрібно купити зброю, боєприпаси, видати якоїсь компанії ліцензію на видобуток корисних копалин, та ще й погодитися на розміщення на своїй території військових баз. Ця подвійна гра багатьом порядком набридла.
Складається враження, що як мінімум араби і пакистанці вже шукають альтернативи. У нас в Абу-Дабі цікавилися в основному закупівлями запчастин до літальних апаратів, озброєння і підготовкою особового складу.
- Ви і поставками зброї займаєтеся? Сумніваюся, що «Укрспецекспорт» пускає вас на своє поле.
- Ми діємо як незалежні агенти на підставі статті 295 Господарського кодексу України (агентська діяльність). Так, з «Укрспецекспортом» співпрацю на той час не склалося - їх не влаштували умови запропонованого нами контракту.
Ми звернулися з пропозицією до сусідньої держави.
- Ви Білорусь маєте на увазі?
- Я цього не казав.
- Просто дуже помітно, що Білорусь останнім часом взяла відвертий вектор на комерціалізацію своїх військових активів - навіть своїм центрам спецпідготовки Мінськ поставив завдання вести комерційну діяльність.
- І правильно зробив!
- У цьому сенсі не боїтеся, що якщо Україна і вирішить активізувати свою військово-комерційну діяльність, то вона вибере не шлях підтримки ПВК, а шлях Білорусі - це зрозуміліше і ближче місцевим управлінцю.
- Білорусь знаходиться все ж в інших умовах. Якби у нас менше крали ... А так в Іраку, наприклад, про українців навіть чути більше не хочуть.
- Зарубіжні фахівці, які бачили будні наших миротворців, в приватних бесідах згадують про фантасмагоричних формах і обсягах крадіжки і розкладання, які торкнулися всіх - від генералів до рядових.
- Я свого часу жив з миротворцями на українській базі «Дельта» в Іраку. І бачив на власні очі таке, про що й досі соромно навіть згадувати.
Якщо солдати займаються, прости за подробиці, проституцією за 100 доларів - після цього соромно навіть ходити по базі. Коли з їдальні виносять десятки банок кока-коли, щоб потім продати місцевим, - це ганьба. А стара добра звичка випрошувати обміни? Тільки вийдеш з їдальні - «давай на шапочку поміняємося, давай на значок, дай нам кобуру, дай нам штани» і т. Д.

Про каски і голови
- Хоча обсяг світового ринку приватних оборонну галузь давно перевалив за $ 100 млрд., Більше половини цього ринку породжують (і споживають) самі Сполучені Штати. Ще чверть займає Великобританія, потім йдуть Австралія, Ізраїль, ПАР - т. Е. Фінансово потужні держави. Адже і підтримка ПВК, і покупка їх послуг - дороге задоволення. Хіба може Україна собі це дозволити? Та й навіщо годувати ПВК, якщо можна годувати армію? На всіх грошей не вистачить.
- Я не хочу, щоб мене спонсорувала держава. Я хочу працювати з державою. Це велика різниця!
Крім того, армію для початку потрібно хоча б підготувати. Ось на це вже точно варто знайти гроші. Судіть самі. Україна за два десятиліття існування ні з ким не воювала. Досвіду ведення бойових дій немає. Те, що відбувалося в Криму, і те, що відбувається на південному сході, - це називається терміном «нетрадиційні бойові дії». На жаль, в статутах Збройних сил навіть поняття такого немає. Там є тільки класичний загальновійськовий бій, армія проти армії.
На Донбасі все по-іншому. Тому поточну війну Збройні сили України (ЗСУ) поки не виграють.
Як тільки виник конфлікт на південному сході, определeнние особи (яких в цілях безпеки я не можу згадувати) обдзвонили всіх, кого тільки можна, і всіх попередили: не можна кидати бронетехніку і тяжeлой артилерію. Я теж був тоді на місці і бачив, що це не спрацює. Але, мабуть, ніхто не захотів слухати.
З позиції ВСУ, ще до того як почали захоплювати ОДА в Донецьку і Луганську, питання можна було вирішити за допомогою невеликої групи добре підготовлених людей. Замість цього на Донбас кинули артилерію і танки!

І що вийшло? Натовп цивільних осіб роззброїла дніпропетровських десантників, забрали зброю і БМД.
ВСУ не знали супротивника, не знали, з ким воюють. Спроба просто заїхати в місто на броні не увінчалася успіхом.
Ми зверталися в СБУ ще на початку 2012 р - тоді в наші руки потрапила інформація, яка дозволяла припустити, що є небезпека виникнення у країні державного перевороту. Нікого це не зацікавило.
Півтора роки тому я особисто ходив до Міністерства оборони України, пропонував переглянути деякі моменти в підготовці ВСУ. Я не говорив про повномасштабну реформу, я хотів, щоб нас хоча б вислухали. Мені відповідали: наша армія досить сильна, воювати з нею ніхто і ніколи не буде.
Ми ходили до Міністерства внутрішніх справ України і пояснювали, що методика підготовки особового складу застаріла. Скільки міліціонер стріляє в рік? У мене працює людина, який навчався в своe час в Київській академії МВС, - за п'ять років навчання він отстрелял чотири магазини. Так у мене на початкових курсах з вогневої підготовки простий цивільна людина за два дні відстрілює 700 патронів!
І всі ми бачимо результат такого підходу. Так, можна робити ставку на «безкоштовні» добровольчі батальйони. Але, по-перше, вони зовсім не безкоштовні. По-друге, їх ціна з часом буде тільки зростати - нехай люди пішли на фронт на хвилі патріотизму, але в тилу залишилися їх сім'ї, які потрібно годувати, - і цим бійцям рано чи пізно доведеться платити прийнятну зарплату. Ну і найголовніше: недавно я переглядав фінансовий звіт одного батальйону з приводу витрачання зібраних для них засобів. 80 тис. Грн. пішло тільки на похорон.
На що волонтeри перераховували гроші? Виходить, на труни? А чи не простіше було, скажімо, ці 80 тис. Грн. віддати професіоналам, які могли б так підготувати бійців, щоб вони залишилися в живих?
Деяким добровільним батальйонам пропонувалася така опція. Мобільна група спеціальної підготовки виїжджає безпосередньо в зону бойових дій і там створює мобільний центр підготовки. Потрібно переподготовить людей в Слов'янську - група виїжджає в Слов'янськ. Потрібно зробити це під Луганськом - виїжджає туди. Щоб не робити ротацію, щоб не зривати особовий склад з місця бойових дій. Ні, нікому не цікаво - «ми самі все знаємо, хлопці обстріляні».
Нещодавно я бачив на youtube відео з розстріляним в упор автобусом добровольців - просто гора м'яса. Виходить, не «всі знали»?
Питання полягає в наступному: скільки ще потрібно буде жертв, щоб довести чинам у високих кабінетах, що питанням бойової підготовки потрібно займатися в терміновому порядку?
- З подивом недавно дізнався, що навіть у військових училищах вогнева підготовка до сих пір не є частиною тактичної. Все як в XIX столітті - вправа №1, вправа №2 ...
- Я на цьому і акцентував. Ніхто не хотів слухати, з кабінетів виганяли. Сидить мій одноліток - тільки у мене в мої 40 років ні грама жиру, а у нього величезний живіт. Уже з цього відразу зрозуміло, що уявлення про ефективну підготовку кадрів і її метою у нас абсолютно різні.
Зрозумійте, я не просив у держави дати нам грошей! Я просив вислухати для початку наші пропозиції, подивитися, що ми можемо! Потім робити висновки.
Я в Славутичі до місцевого відділу міліції приїжджав, пропонував допомогти з підготовкою - все знають, як багато і як часто наші міліціонери стріляють. Раз на рік - три патрона в критому 15-метровому тире. І все добре - галочку поставили, заняття проведені.
Я пропонував на своєму транспорті вивезти людей на полігон, дати свої боєприпаси, свою зброю - подивіться хоча б, що ми вміємо і чому можемо навчити. І що ви думаєте? Вони не поїхали! Ну хоча б заради інтересу могли б підняти дупи з крісел?
Тому ми і програємо війну - через галочок.
- Але підготовка професіоналів займає роки. А Україні потрібні військові фахівці вчора! Ось ви готові за місяць підготувати фахівця?
- Підготовка за місяць, звичайно, можлива. Але на такий захід потрібна санкція уряду. Ну і орати потрібно день і ніч!
Ви подивіться, що сьогодні відбувається. Людину відправляють воювати і видають йому список - що він повинен взяти з собою. І в цьому списку абсолютно всі, крім зброї. Держава не забезпечує нічим!
Добре, волонтери допомагають. Але навіть в такому випадку ми надягаємо хорошу натовську каску на людину, яка не вміє воювати. Так купіть ви менше касок, але направте людей вчитися! У нас зі Славутича закликали людини - і через два тижні він повернувся в чорному мішку. Хлопець до цього не служив навіть в армії!

Чи мріє Путін про приватної армії
- «Гібридна війна» дуже нагадує операції ПВК. При наявності контракту - чи готові ви на симетричну відповідь, на створення, скажімо, центрів активності і напруженості на Кавказі, в Придністров'ї?
- Такі замовлення на ринку вже є. Я думаю, буде і активність. Замовлення ці поки що з боку бізнесу, але явно при наявності високої політичної волі.
Все почалося з того, як Коломойський призначив ціну за «зелених чоловічків».
- Хіба це реальна пропозиція, а не елемент шоу? Чи бували випадки, коли такі винагороди виплачувалися?
- Так, привозили захоплених, і гроші виплачувалися.
Але акцент щось ставилося на громадянах Росії. Так що це вже стосується іноземної держави. За хлопчини, який знімав трупи українських військових, дають 200 тис. Доларів. А він громадянин Росії, і якщо виживе, то в кінці кінців поїде назад в РФ. Але 200 тис. Можуть порушити багатьох. Так що у мене немає впевненості, що цю людину чекає спокійне життя.
Після того, як закінчаться бойові дії, очевидно, що СБУ і ГУР будуть вести активну оперативну роботу за межами України. Це однозначно.
Крім того, сам міністр оборони заявив, що парад Перемоги буде в Криму.
- Це все звучить дещо солодкаво і пафосно - вас же саме такими порожніми оптимістичними словами і відшивали з високих кабінетів.
- Абсолютно з вами згоден. Але сподіваюся, що під словами міністра є солідна грунт - тому, що в іншому випадку можуть виникнути деякі питання. «Парад перемоги в Севастополі» означає, що Україна готується оголосити відкриту війну РФ. Даремно розкидатися такими словами не зовсім доцільно. Хоча не критикую точку зору пана міністра - йому видніше.
- Путін ще в 2012 р говорив про те, що для реалізації зовнішньополітичних інтересів Кремля потрібно створювати ПВК. Але навіть під завдання Криму і Донбасу, схоже, вирішили обійтися іншими схемами і засобами - адже поки що офіційних ПВК в РФ немає.
- Чому ні? А Moran Group або РСБ, наприклад?
- Moran Security Group і РСБ формально такі ж міжнародні «охоронні» і «консалтингові» фірми, як українські «Веги» та інші «Альбатроси». Ви себе теж не так давно «консалтингової» структурою іменували.
- Але позиціонують вони себе як ПВК вже абсолютно відкрито. Росіяни з Moran, зокрема, працювали в Сирії - правда, там вийшла історія, яка, мені здається, в кінці вельми погано пахла.
Хороший, до речі, приклад для розуміння того, що таке конкуренція на ринку оборонну галузь.
Moran працювали в Аденській затоці, у них було своє судно. Ніби як за наводкою британців судно заарештували, а хлопців відправили за ґрати (судно Myre Seadiver, що йшло під прапором Нідерландів з російським екіпажем з 15 осіб, було затримано в нігерійському порту Лагос 19 жовтня 2012 р Члени команди були затримані за підозрою в контрабанді зброї. - Авт.).
Сума витрат виявилася гігантської, компанії терміново потрібні були гроші. Через підставних осіб знайшли контракт в Сирії, ну і кинули туди хлопців з Moran (згідно з оцінками ФСБ, колишні співробітники Moran Group Вадим Гусєв та Євген Сидоров в 2013 р переправили до Сирії в якості найманців в цілому більше 250 російських громадян, у зв'язку з ніж стали фігурантами першого в Росії кримінальної справи за ст. 359 КК - «Наемничество». Оскільки контракт укладався від імені гонконгської компанії Slavonic Corps Limited, групі Moran Security звинувачення висунуті не були. Примітно, що, як можна судити з російської преси, проти самих найманців, яким не було виплачено обіцяну винагороду, справи порушені були. - Авт.).
Ну, зате за простій судна заплатили. Таке теж в цьому бізнесі буває. Я всієї історії в деталях уже не пам'ятаю. Можу десь і помилятися.

На Великдень не воюємо!
- В Україні навіть шевську майстерню важко утримувати без корумпованих покровителів. Чи можливе існування приватної військової компанії без «даху»?
- Думаю, це практично нереально.
- І хто ж ваш покровитель?
- А у мене немає «даху». Я практично все життя пропрацював за кордоном і повернувся в Україну в 2011 р, так що відповідними зв'язками не обзавівся. З того часу ми оббили безліч порогів - ніде нам назустріч не пішли. Погрожували, вимагали закрити компанію ...
А коли трапився Крим і Донбас, люди стали дивитися на ситуацію під іншим кутом.
- На сторінці компанії в Facebook є запис від 1 березня і фото, на якому за спиною Порошенко під час його візиту до Сімферополя видно ваше обличчя. Це ви так ілюзію тісних контактів з президентом створюєте або дійсно працювали тоді на Петра Олексійовича?
- Ми ніколи не працювали на Петра Олексійовича Порошенка. Ми тоді виконували замовлення іншого клієнта.
Але я цю фотографію березі. Можливо, колись мені доведеться зустрічатися з президентом і обговорювати питання безпеки. Так ось - у Порошенко тоді за спиною стояли п'ятеро озброєних людей, і ніхто про це не знав (включаючи його охорону).
- Якого роду контракт ви виконували в Криму?
- Нам надійшло замовлення терміново евакуювати однієї людини з Сімферополя до Києва. Він не міг виїхати сам, тому що його добре знають в обличчя. Повітряний простір вже було закрито, через Чонгар було не пройти, по морю теж не виходило ... Контракт ми виконали.
- Ви взагалі любите за допомогою фото в Facebook демонструвати свою поширеність - у вас є знімки на тлі уламків малайзійського «Боїнга», на тлі розстріляних вантажівок, які їхали на знаменитий кривавий штурм донецького аеропорту ... Під час виконання яких замовлень можна зробити такі фото?
- Це приватні, неурядові замовлення.
А фотографії ... Якщо ми займаємося підготовкою, то вчимо людей того, що самі бачили тиждень тому. Фотографії на Facebook - це щоб люди знали, що ми там були і що ми не брешемо.
Адже сьогодні на цій темі багато спекулюють. Є курси від людей, у яких останній бойовий досвід - Ірак п'ятирічної давності.
Але Ірак - це зовсім інша війна, цей досвід малопріменім до України.
Бачив київські курси від людини, який видає себе за ветерана Іноземного легіону. Але я сам маю якийсь стосунок до легіону і знаю, що цей інструктор в даній структурі ніколи не був.
- Під час виконання українських контрактів в силове протистояння з опонентами вступаєте?
- Якщо ситуація така складається, то доводиться. Це делікатна робота в тилу - зовсім не те, що в окопах на передовій. На передовій опонентів розділяють часом кілометри. А нам іноді доводиться пити з ними чай. Тому ризики тут дуже великі.
- Чи не боїтеся, що такий «чай» може викликати недоброзичливе тлумачення вашої діяльності з боку силових структур?
- Ми нічого не приховуємо - інакше ми б просто ці фотографії не публікували. Якщо до нас прийдуть люди з компетентних органів і стануть задавати питання - ми зможемо порозумітися.
Проблема якраз в зворотному - держструктури не хочуть нас слухати. Пам'ятаю, у нас у свій час була дуже цінна інформація. Ми її пропонували передати абсолютно безкоштовно. Я намагався додзвонитися-достукатися, донести інформацію наверх - але мені сказали, що нікого немає, все відсутні. Великдень тоді була, мені здається ... Не до цього було.
За спинами комбатантів так чи інакше стоять чиїсь комерційні інтереси

Про заводах і арміях
- Що потрібно зробити в юридичній площині для легалізації діяльності ПВК в Україні? Адже сьогодні це в кращому випадку сіра зона.
- Я працював у цьому напрямку з Інститутом стратегічних досліджень - вони дане питання зараз просувають. Ми довго сперечалися - вони наполягають на прийнятті закону про ПВК, який потягне за собою прийняття закону про зброю. Ми говоримо, що це занадто довгий процес.
- «Довгий процес» - це навіть занадто оптимістично. Закон про «приватних арміях» при парламенті, що звикло вже рефлекторно демонструвати тільки шалений популізм, - так ніколи такий документ не пройде!
- Тому ми пропонуємо інший підхід. Можна просто внести поправку до вже існуючих законів. Наприклад, внести зміни до Наказу МВС України № 622, наділивши особливими повноваженнями приватні структури. При цьому передбачити умови надання таких повноважень і чeтко обмежити вимоги до юридичних осіб, що бажають використовувати вогнепальну зброю у своїй діяльності.
А найпростіший варіант - на рівні відомчих структур зробити внутрішній наказ. Так, як це працює в разі роботи агентури при контрольних закупівлях наркотиків, наприклад. Співробітника, який купує героїн у наркоторговця, на час виконання операції адже звільняють від відповідальності за покупку цих самих наркотиків, вірно? Цей спосіб може спрацювати і в разі укладення контракту з урядом на виконання різних негласних спецоперацій.
- Ви, напевно, розумієте: якщо винести питання легалізації ПВК на громадське обговорення, то переважна більшість населення буде категорично проти?
- Чому? В цілому не ідeт мова про легалізацію ПВК, а тільки про наділення юридичних осіб особливими повноваженнями. Не потрібно лякати народ і заявляти, що готується закон, який легалізує приватний військовий бізнес.
- Тому що навіть в умовах, коли держава має монополію на насильство, це саме насильство не вдається належним чином контролювати - все знають, як і для чого вибиваються свідчення в міліції. Ви ж пропонуєте зробити громадський контроль над цією делікатною сферою практично неможливим. Багато вважатимуть саме існування ПВК в умовах корумпованого, напіврозкладеного держави нової величезною загрозою.
- Я не бачу тут ніякої загрози. Адже справа не в ПВК. Що може завадити, наприклад, того ж батальйону «Азов», отримавши велику суму грошей, виконати якийсь політичне замовлення? Так, у нас в порівнянні з «Азовом» практично немає вогнепальної зброї. Хто більш небезпечний суспільству?

Приватизація військових дій призводить до того, що розмивається межа між комбатантів, які представляють інтереси офіційних збройних сил держави, і комбатантів, які представляють інтереси приватного бізнесу.
- Ця різниця розмилося у нас в країні - тому що ніхто не готовий до потрапляння в нинішню ситуацію. Потрібно чітко провести межу, потрібно пояснити людям різницю.
- Батальйон «Дніпро» - який містить Ігор Коломойський, і де бійці на відміну від багатьох інших добровольчих батальйонів начебто непогано мотивовані матеріально - це аналог ПВК? Багато хто називає такі підрозділи приватними арміями.
- Ні, це не ПВК. По-перше, ці структури не орієнтовані на прибуток. Після закінчення конфлікту вони або припинять своє існування, або їх чекає велика текучка - в добровольчих батальйонах все ж дуже багато непрофесіоналів, які вчора були слюсарями, теслями, студентами. Ці люди потім, можливо, повернуться додому, на колишнє місце роботи. Не всі хочуть йти по життю зі зброєю в руках.
Проблема в тому, що ці люди повернуться додому з певними знаннями. І Україна вже ніколи не буде колишньою, війна залишиться в підсвідомості. Що країна з такими ветеранами робитиме - я не беруся передбачати.
«Зустрічався з одним із заступників Коломойського. Знаєте, про що він мене запитав? «У вас авіація є? Ми хочемо летіти бомбити Кремль »
- Так ви зі свого боку пропонуєте канал з вивезення проблемних пасіонаріїв, схильних до насильства, на роботу в Африку?
- Ні. Тут мова йде не про схильність до насильства. Війна залишає природний відбиток, і не всі люди можуть легко перенести посттравматичний синдром.
У нас в компанії працюють люди, вони воювали все своє життя. У них цього синдрому може чи не бути, або він може проявлятися в менш різкій формі.
- До речі, а психолог у вас в штаті є?
- Є звичайно. У нас люди при прийомі на роботу проходять серйозні психологічні тести. Приходив, наприклад, людина із залізобетонним резюме - не взяти його було просто нерозумно. Але він завалив психологічний тест, і ми від його послуг відмовилися.
- І який ключовий параметр цього психологічного відсіву?
- Це питання адекватної поведінки в кризовій ситуації. Це те, що я завжди повторюю тим, хто приходить до нас на курси з вогневої підготовки: щоразу, коли ви поклали палець на спуск, - це відповідальність. Перед собою, перед законом і перед людьми.
- Наскільки виправдане поширене уявлення про те, що типові співробітники ПВК - соціопати?
- Я б не сказав, що це так. Але багато людей приходять в ПВК тому, що вони не затребувані суспільством.
У мене, наприклад, звичайним автоматником зараз працює льотчик-випробувач. Він літає на всьому, що тільки здатне літати. Але українським ВВС він не потрібен, більше того - йому літати не давали. Палива немає!
Деякі хлопці прийшли після чисток в «Альфі». Держава спочатку вклало в них багато грошей, а потім вони опинилися ніби як не потрібні. А що? Йти охоронцем в супермаркет?
- Повернемося до питання «приватних батальйонів». Саме їх поява, виникнення звички у великого бізнесу вирішувати проблеми за допомогою такого потужного силового кошти - чи може радикально змінити ситуацію в країні після згасання поточного конфлікту?
- Думаю так. Не виключаю прийдешніх збройних конфліктів, пов'язаних з переділом власності.
У цьому теж проблема ...
- А для вас це проблема чи бізнес-можливість, новий щедрий ринок?
- Ні, я трохи з іншого бізнесу. У нас зовсім інший профіль.
Але після війни адже не всі захочуть скласти зброю. Влада - затягує. Я це бачив в Криму і на Донбасі. Ще місяць тому там почалися конфлікти між угрупованнями. Накази одних авторитетних політиків і командирів йшли врозріз з наказами інших і т.д. Хтось хотів більше влади, ніж йому належить. Більше сфер впливу.
Подібна ситуація може виникнути і в Украіне.Поіскі лиходіїв в бардаку
- Чи працюють сьогодні в Україні іноземні ПВК?
- Цікаве питання. Я очима не бачив. Найманці, які прийшли сюди як вільні стрілки, є. Я про це ще два роки тому говорив - були навіть під Одесою табору з інструкторами-британцями.
Але це фізичні особи, які не юридичні. Іноземні ПВК для участі в бойових діях в Україну не приїжджали. Хоча на цій темі багато спекулювали. Було харківське відео з бійцями «Альфи», де їх чомусь взяли за співробітників Blackwater. Але Blackwater тут немає - я сам досить щільно працював з цією компанією і недавно спілкувався з їх представниками. Не думаю, що мені збрехали.

LEZO
Глушители для оружия Steel
Вхід
на сайт
Забули пароль? Реєстрація користувача