Історія міномета

Жодна гармата, якою б досконалою вона не була, не може претендувати на універсальну роль в боях. Світові армії давно потребували артилерії для ведення дальнього бою, але так само давно вони потребували і артилерії для бою ближнього. Отже мова піде про міномет - простий вид артилерійської зброї, який став не замінним для стрільби по цілям розташованим за укриттями, і не втратив своєї актуальності і по сьогоднішній день.

Перші відомості про такі гармати, які здатні вести вогонь навісною траекторією з'явились орієнтовно в ХV столітті. Називались вони спочатку можчерами, а пізніше назва трансформувалась у мортири.

В англійській мові на позначення міномета і мортири використовується те саме слово — англ. mortar. Створення перших мортир приписувала собі Московія, однак мортири, які стріляли навісним вогнем по бойовим порядкам противника були на той час на озброєнні практично всіх армій Європи. Також існують версії про винахід цього виду озброєння німцями і японцями.

Коли з'явились перші міномети, деякі теоретики в насмішку охрестили їх «іграшковими гарматами» , «сурогатами артилерії» і «стволами, які не мають майбутнього».

Але міномети завоювали повагу не в теоретичних дискусіях, чи на сторінках преси, а безпосередньо на полях боїв. Основними бойовими якостями міномета є велика потужність боєприпасу (міни), висока скорострільність, порівняно мала маса і простота пристрою і бойового застосування. Велика крутизна траєкторії польоту мін (кути піднесення ствола від 45° до 85°) дозволяє знищувати закриті цілі, які не вражаються гвинтівково-кулеметним і артилерійським настильним вогнем. Завдяки цим якостям, цей вид артилерії не втратив своєї значимості впродовж десятків років на полях битв по всьому світу.

Вхід
на сайт
Забули пароль? Реєстрація користувача
Увійти як
користувач: